понедельник, 25 марта 2013 г.
Візитка вчителя
В системі освіти працюю з 1980 року, а в Бобринецькій школі №5 з 2005 року.
Я вчилась у двох школах. Мені було дуже затишно у школі. Мабуть, тому, що на моємо шляху завжди були педагоги-фахівці, педагоги-новатори, педагоги-діячі України та просто гарні люди, я обрала професію Вчителя. Я не помилилась, написавши "Вчитель" з великої літери, бо я вважаю, що більш важливої професії, нж професія Вчителя, немає у світі. Бо вона вчить учитись, думати, мислити, кохати, радіти, перемагати...
Я маю одну дитину, і вона допомагає мені зрозуміти моїх учнів. Постійно знаходячись біля підростаючого покоління, я відкриваю для себе нові боки життя, пізнаю світ зовсім з іншого боку. Тому я часто становлюсь на місце дітей, щоб зрозуміти: чому вони радіють, що їх хвилює та що їх цікаить.
У вихованні своїх учнів я обрала шлях демократії. Це довгий та кропіткий шлях. Але якщо ми разом його пройдемо, мої учні виростуть Людьми з великої літери, особистостями, які знають свою мету в житті і шлях до її досягнення. Люди цієї категорії викликають зацікавленість у суспільства, тому що вони спокійні, урівноважені, впевнені, відповідальні, доброзичливі та їх вчинки не розходяться з їх справами, вони вміють кохати, поважають дорослих, гідні своєї країни. Перед собою я поставила мету: виховувати саме таких людей: чесних, активних, лагідних, вольових, тому я обрала свій девіз виховання: "Той, хто не дивиться вперед, опиняється озаду".
У своїй педагогічній діяльності я перш за все покладаюсь на батьків.
По друге- мій класний колектив - це моя опора, моя надія, моя "дитина".
Я вчилась у двох школах. Мені було дуже затишно у школі. Мабуть, тому, що на моємо шляху завжди були педагоги-фахівці, педагоги-новатори, педагоги-діячі України та просто гарні люди, я обрала професію Вчителя. Я не помилилась, написавши "Вчитель" з великої літери, бо я вважаю, що більш важливої професії, нж професія Вчителя, немає у світі. Бо вона вчить учитись, думати, мислити, кохати, радіти, перемагати...
Я маю одну дитину, і вона допомагає мені зрозуміти моїх учнів. Постійно знаходячись біля підростаючого покоління, я відкриваю для себе нові боки життя, пізнаю світ зовсім з іншого боку. Тому я часто становлюсь на місце дітей, щоб зрозуміти: чому вони радіють, що їх хвилює та що їх цікаить.
У вихованні своїх учнів я обрала шлях демократії. Це довгий та кропіткий шлях. Але якщо ми разом його пройдемо, мої учні виростуть Людьми з великої літери, особистостями, які знають свою мету в житті і шлях до її досягнення. Люди цієї категорії викликають зацікавленість у суспільства, тому що вони спокійні, урівноважені, впевнені, відповідальні, доброзичливі та їх вчинки не розходяться з їх справами, вони вміють кохати, поважають дорослих, гідні своєї країни. Перед собою я поставила мету: виховувати саме таких людей: чесних, активних, лагідних, вольових, тому я обрала свій девіз виховання: "Той, хто не дивиться вперед, опиняється озаду".
У своїй педагогічній діяльності я перш за все покладаюсь на батьків.
По друге- мій класний колектив - це моя опора, моя надія, моя "дитина".
Подписаться на:
Сообщения (Atom)